вищий жіно­чий педагогічний навчальний заклад у Києві для підготовки виховательок дітей дошкільного віку. Заснований 1908 Ки­ївським фребелівським товариством (го­лова — І. О. Сікорський). Названо за прізвищем теоретика і практика дошкіль­ного виховання Ф. В. А. Фребеля. Протя­гом трьох років навчання слухачки ви­вчали біологію, анатомію й фізіологію людини, загальну гігієну, психологію, пе­дагогіку, історію педагогічних учень, фі­лософію, дитячу літературу, іноземні мо­ви, ігри, ручну працю тощо. При інсти­туті були психолого-педагогічна амбу­латорія, народний дитячий садок, дитя­чий притулок (ясла), початкова школа для практичних занять студенток. У 1920 інститут було включено до складу Київ­ського інституту народної освіти.

об'єд­нання педагогів, діячів народної освіти й лікарів-педіатрів в Україні, які ставили за мету поширення ідей Ф. В. А. Фребеля, розробку проблем дошкільного вихован­ня, підготовку виховательок для дитячих садків, відкриття дошкільних закладів. Київське Ф. т. (1908—1920) розроблялотеоретичні питання дошкільного вихо­вання; організувало Фребелівський жіно­чий педагогічний інститут, народний ди­тячий садок, початкову школу й психо-лого-педагогічну амбулаторію, видавало книги з дошкільного виховання. Єдності поглядів на дошкільне виховання та його завдання серед членів Ф. т. не було. Йшла боротьба між послідовними фребелістами, з одного боку, й прихильниками педагогічних ідей К. Д. Ушинського й П. Ф. Лесгафта — з другого. Ф. т. припинили існування після 1920.

Фрьобель Фрідріх Вільгельм Август (21.IV. 1782, с. Обервайсбах, Тюрінгія —21.VI. 1852, Марієнталь, Тюрінгія) — німецький педагог, теоретик дошкільного виховання, послі­довник Песталоцці. В 1837 у Бланкенбурґу (Тюрінгія) відкрив заклад для ігор і занять дітей молодшого віку, який згодом назвав "Кіndergarten" — дитячий садок. Був прихильником всебічного розвитку дітей, урахування їхніх вікових особли­востей. Створив систему дидактичних ігор, так звані шість дарів Фребеля. В 1849 організував у Лібенштейні підготов­ку виховательок ("садівниць") для дитя­чих садків. Негативною рисою педагогіч­ної системи Ф. була надмірна регламен­тація діяльності дітей, що призводило до обмеження їхньої самостійності, вихован­ня педантизму.

це цілісна система навчання і виховання дітей педагогічної науки про зміст, форми і методи розвитку, навчання та виховання, передачі дошкільного віку в контексті педагогічної концепції Ф. Фребеля; передача соціального досвіду від педагога до вихованця.

складова ес­тетичного виховання; формування засоба­ми мистецтва естетичного сприймання, розвиток художньо-творчих здібностей людини в різноманітних галузях мистец­тва, потреби вносити в життя прекрасне. Метою X. в. є розвиток інтересу до мис­тецтва, формування в людини вміння сприймати, розуміти та оцінювати твори мистецтва, естетичної свідомості (смаків, поглядів, потреб) тощо.X. в. здійснюєть­ся в родині, дошкільних закладах, у за­гальноосвітніх школах, середніх і вищих навчальних закладах, у позашкільних, культурно-освітніх закладах, у художній самодіяльності.

педагогічно орієнтоване вихо­вання художніх смаків і здібностей,здійснюване відповідно до вікових і психологічних особливостей дітей 3—7 років. Розвиток у дітей почуття прекрас­ного сприяє їхньому моральному вихо­ванню й розширенню розумового круго­зору.

куб, поділений на вісім брусків-площин. Граючись, чи за завданням будуючи з брусків різні предмети, фігури, дитина ознайомлюється з лінійними, кутовими і площинними особливостями будівель, з довжиною, шириною, товщиною, висотою, з правилами рівноваги, стійкості, тобто з основними архітектурними поняттями.

куб, поділений на 27 цеглинок (дощечок), з яких 3 поділені навпіл уздовж і 12 – навпіл упоперек. Дії з цими цеглинками потребують відчуття реальності й спритності. Пошук назви споруди розвиває уяву, збагачує мову дитини.

заклад суспільного виховання дітей з 2—3-місячного віку до 3 років. Я. д. забезпечують необхідні умови для нормального психофізичного розвитку й виховання дітей, для зміцнен­ня та охорони їхнього здоров'я і одно­часно розширюють можливості участі жінок-матерів у господарській, культур­ній і громадській діяльності. Я. д. з'яви­лися в Україні та інших країнах Європи в XIX ст.

сприяння розвитку закладених в дитині якостей.